«Микола Джеря» — соціально-побутова повість Івана Нечуя-Левицького, написана 1876 року й уперше надрукована 1878-го у львівському журналі «Правда». Презентація «Микола Джеря» подає стислий переказ сюжету, систему образів, тему та ідею твору. Це історія кріпака-бунтаря, який усе життя боровся за особисту й людську гідність. Матеріал відповідає програмі з української літератури для 8 класу.
Презентація «Микола Джеря» — це готовий матеріал для уроку української літератури у 8 класі. Двадцять п’ять слайдів ведуть від короткої довідки про письменника й історії створення повісті до паспорта твору, теми й ідеї, двох періодів неволі, системи образів та повного ланцюжка подій — зав’язки, кульмінації, шляху поневірянь і розв’язки. Урок завершують чотири тестові завдання з підказками, блок «Запам’ятай» і «Перевір себе».
Презентація «Микола Джеря» для 8 класу охоплює:
- коротко про автора — Івана Нечуя-Левицького (1838–1918)
- історію створення: 1876 рік написання, 1878 — перша публікація
- паспорт твору: жанр, літературний напрям, особливості мови
- тему й ідею повісті та проблематику кріпацтва й волі
- два періоди неволі: панщина до 1861 року і життя після реформи
- систему образів: Микола, Нимидора, Петро Кавун, Бжозовський
- «Микола Джеря» скорочено: зав’язку, кульмінацію та розв’язку
- шлях поневірянь героя та головну рису його характеру
- твір у цифрах, тестові завдання й питання для повторення
Зміст презентації:
Микола Джеря — коротко про повість і автора
Автор повісті — Іван Нечуй-Левицький (справжнє прізвище Іван Семенович Левицький), український письменник-реаліст. Народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві на Черкащині, помер 2 квітня 1918 року в Києві. Він написав понад пів сотні повістей, оповідань і романів, правдиво змальовуючи життя українського села й психологію простих людей. Іван Франко вважав його найвиразнішим представником реалістичної школи в українській літературі й писав про письменника: «Іван Нечуй-Левицький — се великий артист зору, колосальне, всеобіймаюче око України».
Головна ідея повісті вміщується в одну формулу — дух, що не скорився. Це історія бунтаря, який ціле життя боровся за особисту й людську гідність. Тема — життя селян під гнітом панщини та їхня боротьба з визиском. Ідея — показати незламний дух народу, його непокірність панам і прагнення до волі. Проблематика твору — безправність кріпака, воля і неволя, заробітчанство й доля бурлаки, жіноча доля та руйнування родини як ціна особистого вибору.
Історія створення та паспорт твору
Повість написано 1876 року, а вперше надруковано 1878-го у львівському журналі «Правда». Письменник свідомо друкувався за кордоном: в умовах цензурних утисків у Російській імперії твір не мав шансів на публікацію. Далі була низка заборон: 1880 року цензура відмовила, 1883-го повість з’явилася в альманасі «Рада» Михайла Старицького з вилученими місцями, 1886-го на видання наклали заборону, і лише 1892 року у Львові «Микола Джеря» вийшов окремою книжкою — із поступками автора. Повний текст без цензурних правок надрукували тільки 1965 року. Повість присвячена композиторові Миколі Лисенку: перша сторінка має надпис «Присвячується М. В. Лисенкові».
Паспорт твору: жанр — соціально-побутова повість; оскільки оповідь простежує долю героя протягом багатьох років, її часто означують і як повість-хроніку. Літературний напрям — реалізм. Мова — жива, народна, без ідеалізації селянського побуту: порівняння автор бере просто з сільського життя — річка в’ється «гадюкою», трава «густа, як руно», левади «розложисті, як скатерть».
«Микола Джеря» скорочено: стислий переказ сюжету
Експозиція. У селі Вербівка на річці Раставиці живе господар Петро Джеря з дружиною Марусею (Джерихою). Їхній син Микола — вродливий, мрійливий хлопець: лежачи під грушею й дивлячись на зорі, він думає, «що небо — то якась здорова дивна книга, а зірки — то якісь дивні слова, та тільки він не має хисту їх прочитать». Микола закохується в бідну сироту-наймичку Нимидору й, наперекір матері, яка хотіла заможнішої невістки, одружується саме з нею.
Зав’язка. Панщина в пана Бжозовського стає нестерпною: пан обраховує людей за роботу й змушує працювати на себе замість власного лану. Микола свариться з панським осавулом, який наказує побити різками тих, хто того дня працював на себе; згодом осавул б’є Нимидору. Коли мати радить синові піти на прощу до Києва, Микола відмовляється: «Не піду, мамо, до Києва, не хочу молитись та дурно богові пороги оббивати. Коли є той бог на світі, то він бог панський, а не мужицький».
Кульмінація. Микола відкрито виступає проти пана, підбурюючи кріпаків не коритися, — за це йому загрожує розправа й віддача в москалі. Він тікає з села разом із товаришами, і так починаються його багаторічні поневіряння.
Шлях поневірянь. Спочатку втікачі наймаються на цукроварню в Стеблеві, потім ідуть далі й стають на роботу в сахарні на Черкащині, у посесора Абрама Бродовського, — там від виснажливої праці й голодних казарм занедужує і вмирає в заводському лазареті Миколин товариш Петро Кавун. Далі бурлаки зустрічають ватажка Андрія Корчаку, який веде їх через херсонські степи до Дністровського лиману й Чорного моря — на рибальські ватаги Бессарабії. Там за місцевим звичаєм новоприбулим дають прізвища записаних у книгах померлих, і Микола стає «Іваном Посмітюхом». Рибалки прозивають його Смутком — за тугу за родиною. Він працює забродчиком у ватазі отамана Ковбаненка, а отаманова дочка Мокрина закохується в нього.
Розв’язка. Тим часом у Вербівці стара Джериха вмирає, не діждавшись сина; дочка Любка виростає й виходить заміж. Нимидора роками чекає чоловіка, посилаючи дочку виглядати його на дорогу, — і вмирає, так його й не побачивши: «Нимидора не побачила Миколи й перед смертю. Вона вмерла безталанною, як і родилась безталанною». Микола повертається додому більш як через двадцять років після втечі — уже після скасування панщини. Для Любки він майже чужа людина: вона не знає, чи радіти, чи плакати, і не може вимовити слово «тато». Дочка веде батька на кладовище й показує могилу матері. На старості Микола господарює у власному садку як пасічник, не кориться новим «порціям» замість панщини й довгими зимовими вечорами розповідає дочці та онукам, де бував і що бачив.
Два періоди неволі та система образів
Повість показує неволю у двох її різновидах. До 1861 року — відкрита панщина: безправ’я, цілковита залежність від поміщика Бжозовського, робота на пана без плати, тілесні покарання. Після реформи — особисту волю дано, але землі й засобів для життя немає, і колишній кріпак потрапляє в нову залежність: від сільського голови, писаря, шинкаря, а згодом і від «порцій» — замаскованої панщини. Саме тому бунт Миколи не завершується зі скасуванням кріпацтва: несправедливість лишається, а разом із нею лишається й опір.
Микола Джеря — селянин-бунтар, головний герой: гордий і непокірний, він не змирився з панщиною й визиском і обрав важкий шлях свободи замість покори, тому й став символом народного спротиву. За поневіряння він не отримує ні слави, ні грошей — його нагорода в тому, що він лишився чесним із собою. Нимидора — дружина Миколи, сирота-наймичка, яка близько двадцяти років чекає чоловіка; її терпіння — теж форма опору, а доля — узагальнений образ жіночої недолі. Петро Кавун — товариш і однодумець Миколи, який гине на заробітках. Пан Бжозовський — поміщик-кріпосник, утілення панського свавілля. Поряд із ними діють батьки героя Петро і Маруся Джері, дочка Любка та бурлака-ватажок Андрій Корчака.
Художні особливості та значення повісті
Повість відкривається розгорнутим пейзажем: «Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця… там ніби потонуло в вербах село Вербівка». Цей зелений світ верб, садків і левад не просто тло — він створює образ природного, гармонійного життя, яке руйнує кріпацтво, і відтіняє пізніші картини заводу з його чорним димом, шинку й бурлацьких мандрів. Нечуй-Левицький докладно виписує побут і звичаї — весілля, панщину, роботу в сахарні, рибальство в Бессарабії, — тому твір називають етнографічним.
Значення повісті для української літератури подвійне: вона дала один із найпереконливіших у нашій прозі образів нескореної людини з народу й водночас стала документом доби — свідченням того, як кріпацтво та заробітчанство нищили українське село. Написана через сімнадцять років після скасування панщини, вона читається не лише як коментар до закріпачення, а й як ширший роздум про соціальну нерівність. «Микола Джеря» разом із «Кайдашевою сім’єю» і нині залишається серед найкращих творінь української літератури; 1926 року повість екранізували, а 1985-го переклали англійською.
Підходить для: учителів української літератури, репетиторів, студентів філологічних і педагогічних спеціальностей та учнів 8 класу. Презентацію можна використати на уроці в темі «Проза реалізму», для аналізу соціально-побутової проблематики, сюжету й композиції твору, для підготовки до контрольної роботи, переказу чи твору-характеристики, а також для дистанційного навчання. Схожі матеріали: Презентація «Іван Франко», Презентація «Леся Українка» та Презентація «Ліна Костенко».
Часті запитання
Про що повість «Микола Джеря»?
Повість розповідає про поневіряння кріпака Миколи Джері, який, не стерпівши панської несправедливості, тікає з рідного села Вербівка, покинувши дружину Нимидору й дочку. Понад двадцять років він бурлакує — працює на цукроварнях у Стеблеві й на Черкащині, проходить херсонські степи й рибалить у Бессарабії під чужим прізвищем. Коли кріпацтво скасовують, Микола повертається додому, але Нимидора вже померла, так його й не побачивши, а дочка Любка не впізнає в ньому батька.
Який жанр твору «Микола Джеря»?
«Микола Джеря» — соціально-побутова повість; літературний напрям — реалізм. Соціальною її робить конфлікт між закріпаченим селянством і панством, побутовою — докладні картини сільського життя, весільних обрядів, праці на панщині та в сахарні. Оскільки оповідь простежує долю героя протягом багатьох років, твір часто означують і як повість-хроніку. Написана 1876 року, уперше опублікована 1878-го у львівському журналі «Правда».
Яка головна ідея повісті «Микола Джеря»?
Головна ідея — показати незламний дух народу, його непокірність панам і прагнення до волі. Микола Джеря не здобуває ні слави, ні багатства, але зберігає людську гідність і не зраджує своїх переконань: він обрав важкий шлях свободи замість покори. Водночас автор показує й ціну такого вибору — зруйновану родину й село, що лишилося без своїх бунтарів.
У якому класі вивчають «Миколу Джерю»?
За чинною модельною програмою НУШ «Українська література. 7–9 класи» повість вивчають у 8 класі — у темі про прозу реалізму, із акцентом на соціально-побутовій проблематиці, сюжеті й композиції; твір подано для скороченого опрацювання. У деяких старіших джерелах можна зустріти «10 клас»: за попередньою програмою для старшої школи від Нечуя-Левицького текстуально вивчали «Кайдашеву сім’ю», а «Микола Джеря» був у списку для додаткового читання.
Де читати «Миколу Джерю» і чи є аудіокнига?
Повість давно в суспільному надбанні, тому її повний текст вільно доступний у відкритих електронних бібліотеках — зокрема у Вікіджерелах, де оцифровано видання 1920, 1926 та 1927 років. Існує й аудіокнига «Микола Джеря»: її записала студія «АудіоСлово», читає актриса Наталія Сумська, тривалість — близько 4 годин 50 хвилин.
Створіть своє перше завдання на урок прямо зараз. Це безкоштовно
