Складнопідрядне речення — це складне речення, у якому одна частина головна, а друга підрядна: вона залежить від головної й приєднується підрядним сполучником або сполучним словом. Презентація «Складнопідрядне речення» показує будову СПР, різницю між сполучниками та сполучними словами і три групи підрядних частин — означальні, з’ясувальні та обставинні. Матеріал відповідає програмі з української мови для 9 класу.
Презентація «Складнопідрядне речення» — це готовий матеріал для уроків української мови в 9 класі. Двадцять чотири слайди ведуть від означення й схеми будови СПР до ознак підрядної частини, відмінності сполучника й сполучного слова, трьох груп підрядних речень та алгоритму визначення виду. Урок завершують шість тестових завдань із підказками й блок «Перевір себе», тому презентацію можна використати і для пояснення теми, і для перевірки засвоєного.
Презентація «Складнопідрядне речення» для 9 класу охоплює:
- означення складнопідрядного речення й підрядний зв’язок
- порівняння сурядного й підрядного зв’язку: ССР і СПР
- схему будови: головна частина + залежна підрядна
- правило коми перед сполучником або сполучним словом
- чотири ознаки, за якими розпізнають підрядну частину
- сполучники й сполучні слова: головну відмінність із прикладами
- три групи підрядних частин і приклади до кожної з них
- алгоритм визначення виду підрядного речення з п’яти кроків
- шість тестових завдань із підказками та «Перевір себе»
Зміст презентації:
Складнопідрядне речення — це що таке
Складнопідрядне речення (СПР) — це складне речення, у якому одне просте речення є головним, а інше (підрядне) граматично залежить від головного й приєднується до нього підрядним сполучником або сполучним словом. Головна частина підпорядковує собі підрядну: саме від головної ми ставимо питання, а підрядна на нього відповідає. Найкоротший приклад, з якого варто починати урок, — «Я знаю, що ти прийдеш»: головна частина «я знаю», підрядна «що ти прийдеш», питання до неї — «знаю що?».
Щоб учні не плутали типи складних речень, тему починають із порівняння двох типів зв’язку. При сурядному зв’язку (складносурядне речення) частини рівноправні й незалежні одна від одної: «Сонце світило, і птахи співали» — тут не можна поставити питання від однієї частини до другої. При підрядному зв’язку (складнопідрядне речення) одна частина залежить від іншої: «Сонце світило, коли співали птахи» — світило коли? Отже, у реченні діють лише два типи зв’язку, і підрядний завжди означає нерівноправність частин.
Підрядну частину розпізнають за чотирма ознаками: вона залежить від головної частини; приєднується до неї сполучником або сполучним словом; відповідає на питання від головного речення; не може бути окремим реченням за змістом. Перевірте на прикладі «Книга, яку я читаю, цікава»: частина «яку я читаю» сама по собі змісту не має, залежить від іменника «книга» й відповідає на питання «яка?» — це підрядне означальне. Місце підрядної частини не закріплене: вона може стояти після головної, перед нею або всередині головної.
Сполучники підрядності й сполучні слова
Це найважливіша відмінність усієї теми, і на слайдах їй відведено окреме порівняння. Підрядний сполучник (що, як, щоб, якщо, коли, бо, хоч, наче) лише приєднує підрядну частину до головної — членом речення він не є, тому під час синтаксичного розбору його не підкреслюють: «Я знаю, що ти прийдеш». Сполучне слово (який, що, хто, де, куди, чий, котрий, скільки) приєднує частину і водночас є членом речення в ній: «Дім, де я живу, старий» — «де» тут обставина місця.
Практичний спосіб перевірки, який варто записати в зошит: якщо до слова можна поставити питання — це сполучне слово; якщо ні — це сполучник. Найкраще це видно на слові «що», яке буває і тим, і тим. Порівняйте: «Я знаю, що ти прийдеш» — до «що» питання не поставиш, це сполучник; «Я знаю, що тебе турбує» — турбує що?, слово виступає підметом, отже це сполучне слово. Так само «Книга, яку я читаю, цікава»: «яку» є додатком, це сполучне слово.
Види складнопідрядних речень за шкільною класифікацією
У шкільному курсі виділяють три основні групи підрядних частин. Означальні пояснюють іменник у головній частині й відповідають на питання «який? яка? яке? які?»; до них зараховують і займенниково-означальні, які пояснюють не іменник, а займенник (той, те, всякий, кожний). З’ясувальні відповідають на питання відмінків (хто? що? кого? чого? про що? чим?) і стосуються дієслова-присудка головної частини — найчастіше зі значенням мовлення, думки чи відчуття: сказав, знаю, чув, бачив, виявилось. Обставинні відповідають на ті самі питання, що й обставини в простому реченні.
Обставинних видів найбільше — у шкільній класифікації їх десять: місця (де? куди? звідки?), часу (коли? відколи? доки? як довго?), способу дії (як? яким способом?), міри й ступеня (наскільки? якою мірою?), порівняльні (як? подібно до чого?), причини (чому? через що? з якої причини?), мети (навіщо? для чого? з якою метою?), умови (за якої умови?), наслідку (на питання не відповідають, завжди стоять після головної частини зі сполучником «так що») і допустові (незважаючи на що?). У головній частині при обставинних часто є вказівні слова: там, туди, тоді, доти, так, настільки, тому, для того.
Складнопідрядне речення: приклади на кожен вид
На слайдах подано приклади до трьох груп: означальне — «Книга, яку я читаю, цікава»; з’ясувальне — «Я знаю, що ти прийдеш»; обставинне часу — «Коли настав вечір, ми пішли додому». Нижче — повний набір прикладів на кожен вид, щоб тему можна було розібрати до кінця.
Означальне: «Небо, яке засіяли зорі, чудово заблищало» (І. Нечуй-Левицький) — небо яке? Займенниково-означальне: «Не той блажен, хто загрібає золото» (М. Зеров) — той хто? З’ясувальне: «Раптом виявилось, що Павка великий винахідник-конструктор» (О. Копиленко) — виявилось що?
Місця: «Іди туди, звідки прийшов» — іди куди? Часу: «Пішли, коли стемніло» — пішли коли? Способу дії: «Сергій подивився на Ольгу так, наче вперше її побачив» — подивився як? Міри й ступеня: «Так швидко, що і обернутися не встиг» — швидко наскільки? Порівняльне: «Хмари насувалися, наче великі хвилі» — насувалися подібно до чого?
Причини: «Прилинь, сизий орле, бо я одинокий» (Т. Шевченко) — прилинь чому? Мети: «Я посланий, щоб виконать закон» (Леся Українка) — посланий навіщо? Умови: «Я був би поетом, якби умів писати вірші» — був би поетом за якої умови? Наслідку: «Теплий туман стелився по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому» (М. Коцюбинський). Допустове: «Олена, хоч і була гострою на слово, змовчала» — змовчала незважаючи на що?
Розділові знаки та алгоритм визначення виду
Базове правило, яке й подано на слайді: підрядна частина завжди відокремлюється комою — «Я знаю, що ти прийдеш». Кома стоїть між головною й підрядною частинами незалежно від того, у якому порядку вони розташовані: якщо підрядна стоїть перед головною, кома ставиться в кінці підрядної, а якщо вона опинилася всередині головної — виділяється комами з двох боків.
Два уточнення, які найчастіше дають помилки в роботах. По-перше, при складених сполучниках (тому що, через те що, від того що, завдяки тому що, для того щоб, з тим щоб, незважаючи на те що) кома ставиться лише в одному місці — або перед усім сполучником, або в середині, перед «що» чи «щоб», залежно від змісту та інтонації; двох ком тут бути не може. По-друге, коли поряд стоять два сполучники, кома між ними не ставиться, якщо далі в реченні є слово «то»: «Я знав, що коли прийде весна, то сад зацвіте».
Вид підрядного речення визначають за алгоритмом із п’яти кроків: 1) знайти головну й підрядну частини; 2) поставити питання від головної до підрядної; 3) визначити, який член речення заміняє підрядна частина; 4) віднести її до групи — означальне, з’ясувальне чи обставинне; 5) якщо обставинне, уточнити вид. Приклад розбору: «Книга, яку я читаю» → питання «яка?» → означальне. І ще один: «Я знаю (що?), що ти прийдеш» → з’ясувальне. Головне правило запам’ятати так: питання — ключ до визначення виду, а не сполучник, бо той самий сполучник може приєднувати різні види підрядних частин.
Підходить для: учителів української мови, репетиторів, студентів філологічних і педагогічних спеціальностей та учнів 9 класу. Презентацію можна використати на уроці в темі «Складне речення», для повторення видів підрядних частин перед контрольною роботою чи диктантом, як готовий тест на шість завдань, під час підготовки до НМТ та олімпіади, а також для дистанційного навчання й самостійного опрацювання теми. Схожі матеріали: Презентація «Складне речення», Презентація «Безсполучникове складне речення», Презентація «Односкладні речення» та Презентація «Однорідні члени речення».
Часті запитання
Складнопідрядне речення — це що?
Складнопідрядне речення — це складне речення, у якому одна частина головна, а друга підрядна: вона граматично залежить від головної й приєднується до неї підрядним сполучником або сполучним словом. Від головної частини до підрядної можна поставити питання — саме цим підрядний зв’язок відрізняється від сурядного. Підрядна частина може стояти перед головною, після неї або всередині головної.
Які є види складнопідрядних речень?
У шкільній класифікації є три групи підрядних частин: означальні (разом із займенниково-означальними), з’ясувальні та обставинні. Обставинні поділяють на підрядні місця, часу, способу дії, міри й ступеня, порівняльні, причини, мети, умови, наслідку та допустові — усього десять видів. Вид визначають не за сполучником, а за питанням, на яке відповідає підрядна частина, і за тим, до чого вона приєднується.
Чим сполучне слово відрізняється від сполучника?
Підрядний сполучник (що, як, щоб, якщо, коли, бо, хоч, наче) лише приєднує підрядну частину до головної й не є членом речення. Сполучне слово (який, що, хто, де, куди, чий, скільки) приєднує частину і водночас є в ній членом речення — підметом, додатком, обставиною або означенням. Найпростіша перевірка: якщо до слова можна поставити питання, це сполучне слово. Порівняйте «Я знаю, що ти прийдеш» (сполучник) і «Дім, де я живу, старий» (сполучне слово — обставина місця).
Коли в складнопідрядному реченні не ставлять кому?
Загальне правило — підрядну частину завжди відокремлюють комою, але є два уточнення. При складеному сполучнику (тому що, через те що, для того щоб) кому ставлять лише в одному місці — або перед усім сполучником, або перед «що» чи «щоб»; двох ком тут не буває. І не ставлять коми між двома сполучниками, що стоять поряд, якщо далі в реченні є слово «то»: «Я знав, що коли прийде весна, то сад зацвіте».
У якому класі вивчають складнопідрядне речення?
Тему «Складнопідрядне речення» вивчають у 9 класі в розділі «Складне речення» — після складносурядного й перед безсполучниковим складним реченням. У 11 класі та під час підготовки до НМТ до неї повертаються, повторюючи пунктуаційну норму — кому в складному реченні.
Створіть своє перше завдання на урок прямо зараз. Це безкоштовно
